лощить

1) (наводить лоск) лощити, налощувати, вилощувати, ґлянсувати, ґлянцювати; (у сапожников) клесувати що;

2) (ткань, бумагу) налощувати, (галом) галити що;

3) судостр. - дранкувати (корабельні фуги);

4) (бельё: бить вальком) прачити, прачувати; (катать вальком) качати (білизну), (на станке) маґлювати;

5) (орехи) лузати, лущити (горіхи);

6) кого - чистити, дуба[о]сити, дубцювати, лупцювати кого; см. Дубасить;

7) (о птице, ср. зал.) буяти, ширяти, пливти, плисти в повітрі. Лощён(н)ый, нрч. -

1) лощений, налощенний, вилощений, ґлянсований, виґлянсуваний; клесований, виклесуваний;

2) налощений, галений, вигалений. -ться -

1) (быть лощимым) лощитися, налощуватися, вилощуватися, ґлянсуватися, ґлянцюватися; бути налощуваним, ґлянсованим и т. п.;

2) (лощить себя) при[ви]гладжуватися, за[при]чісуватися.

* * *

лощи́ти